Понеділок, 17.12.2018, 14:26
Вітаю Вас Гість

Офіційний сайт баскетбольної команди Томашгородської ЗОШ №2

    Викладач фізичного виховання Спрінгфілдській тренувальної школи (пізніше школа була перетворена в коледж) в штаті Массачусетс (США) Джеймс Нейсміт в грудні 1891 винайшов гру, яку охарактеризував так: «В баскетбол легко грати, але важко грати добре». Нова гра виявилася настільки динамічною і захоплюючою, що перевершила найсміливіші надії Нейсміта. Дуже скоро вона завоювала загальне визнання в Америці, а в сучасному світі в неї грають мільйони людей.

     Віддаючи данину заслугам Джеймса Нейсміта, Спрингфілдська коледж в 1911 р присудив йому почесний ступінь майстра фізичного виховання. У +1939 р університет Мак Гілл присудив Нейсміта ступінь доктора медицини, а в 1 968 р в спрингфилдские коледжі був відкритий музей Джеймса Нейсміта - «Зал баскетбольної слави». Так було виражено повагу до людини, яка подарував світові прекрасну гру.

     Джеймс Нейсміт (1861-1939) народився в Канаді. Звичайно, створюючи нову гру, він в якійсь мірі використав історичні відомості про ігри з м'ячем, які в далекі часи культивувалися на Американському континенті. Наприклад, більше двох з половиною тисяч років тому племена інків та майя, які жили в ті часи на території теперішньої Мексики, грали в так званий пок-тапок. Мета гри полягала в тому, щоб закинути м'яч в кам'яне кільце, укріплене у вертикальному положенні на стіні. У шістнадцятому сторіччі в ацтеків була відома гра, що називалася олламалітулі: граючі прагнули закинути каучуковий м'яч у кам'яне кільце.

     Почавши працювати в спрингфилдские коледжі, Джеймс Нейсміт зустрівся там з доктором Лютером Гуликом, який наполегливо шукав нові форми і методи фізичного виховання. Отримавши від доктора Гулика завдання оживити уроки, Джеймс Нейсміт вигадав гру для закритого приміщення. Умови спортивного залу визначали необхідність грати круглим м'ячем і тільки руками. Для цього був обраний футбольний м'яч, який можна було легко ловити, передавати, кидати вже після порівняно короткою практики. Щоб виключити грубість при кидку в ціль і розвивати точність в учнів, Нейсміт розташував мішень над гравцями, поза межами їх досяжності: до поручнів балкона він прикріпив два кошики для збору персиків, в які і потрібно було закидати м'яч. Балкон гімнастичного залу знаходився на висоті від підлоги - ця висота відповідає сучасному віддалі від поверхні баскетбольного майданчика до верхнього краю кільця кошика.

      У новій грі спочатку брали участь одночасно чоловіки і жінки.
Так як в гімнастичній групі було вісімнадцять чоловік, то Нейсміт розподілив їх на дві команди по дев'ять осіб. Пізніше число гравців було скорочено до семи, а потім до п'яти, оскільки більшу кількість учасників створювало на майданчику зайву суєту. Так як м'яч закидався в корзину, нова гра отримала назву «баскетбол» (баскет - корзина, бол - м'яч).

      У грудні 1891 р Нейсміт сформулював перші правила нової гри і провів перший матч з баскетболу. У 1892 р він опублікував «Книгу правил гри в баскетбол», що містить тринадцятеро пунктів, більшість з яких в тій чи іншій формі діють і донині.

     Досить скоро після проведення перших матчів ці правила були дещо змінені. Однією з причин зміни, зокрема, стало запровадження щитів (1895), до яких стали прикріплювати кошика. Щити були своєрідним захистом кошика. Справа в тому, що знаходилися на балконі глядачі, намагаючись допомогти своїй команді, нерідко ловили м'яч і направляли його в кошик команди супротивника.

Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Хто найкращий гравець команди дівчат

Всього відповідей: 15
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0